Самоосвіта

Прийоми педагогічної техніки (за А. Гіном)

Вхід до уроку: учитель починає урок з «настройки» (речення-підказки, нескладні питання тощо).

Завершення уроку: чітко, традиційним словом або дією.

Приваблива мета: перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, при досягненні якої він хоч-не-хоч виконує і ту навчальну дію, яку планує педагог.

Здивуй! – учитель знаходить такий кут зору, щоб навіть повсякденне стало дивовижним.

Відтягнута відгадка: на початку уроку вчитель задає загадку (цікавий факт), відгадка на яку (ключ для розуміння) буде відкрита на уроці під час роботи над новим матеріалом; загадку дати наприкінці уроку, щоб розпочати з неї наступне заняття.

Фантастична добавка: учитель додає до реальної ситуації фантастику.

 Спіймай помилку: пояснюючи матеріал, учитель навмисне припускається помилок.

Практичність теорії: введення в теорію учитель здійснює через практичну задачу, корисність якої очевидна учням.

Прес-конференція: учитель навмисне розкриває тему неповно, пропонуючи учням поставити такі питання, які розкривають її повністю.

Питання до тексту: перед вивченням навчального тексту дітям ставиться задача – скласти до нього список питань.

Інтелектуальна розминка: опитування за базовими питаннями.

«Так – чи ні»: учитель загадує дещо (число, предмет, літературного чи історичного героя тощо). Учні

намагаються знайти відповідь за допомогою питань, які задають учителю. Питання формулюються так, щоб учитель відповідав тільки словами: «так», «ні», «і так, і ні».

М’яке опитування: тренувальне опитування (дві групи опитують по черзі, правильну відповідь дає експерт – сильний учень або вчитель)

Ідеальне опитування: учні самі оцінюють ступінь своєї підготовки й сповіщають про це учителя.

«Світлофор»: при опитуванні учні піднімають «світлофор» червоним або зеленим боком до вчителя, сигналізуючи про свою готовність відповідати або про свою згоду чи незгоду з відповіддю товариша.

 Взаємоопитування: учні опитують одне одного за базовими листами. Самооцінювання або взаємооцінювання за поданими критеріями.

Гра у випадковість: учитель включає в урок елементи випадкового вибору.

Театралізація:розігрується сценка на навчальну тему.

Своя опора(1): учень складає опорний конспект за новим матеріалом.

Своя опора(2): учень складає авторський опорний конспект всієї раніше вивченої теми.

Повторюємо з контролем(1): учні складають серію контрольних запитань до вивченого на уроці матеріалу.

Повторюємо з контролем(2): учні складають серію контрольних запитань до всієї раніше вивченої теми.

Повторюємо з розширенням: учні складають серію запитань, що доповнюють знання з нового матеріалу.

Свої приклади: учні готують свої приклади до нового матеріалу.

Опитування-підсумок: наприкінці уроку учитель ставить питання, що змушують до рефлексування уроку.

Обговорюємо домашнє завдання: учитель разом з учнями обговорює, яким має бути д/з, щоб новий матеріал був якісно відпрацьований.

Перетинання тем: учні підбирають або розробляють свої приклади, задачі, гіпотези, ідеї, запитання, які пов’язують останній вивчений матеріал із будь-якою раніше вивченою темою, яку пропонує учитель.

Ділова гра «Точка зору»:групи обговорюють свої аргументи з теми дискусії й можливі контраргументи суперників, вступають у дискусію; група спостерігачів оцінює, хто більш переконливий).

Ігрова мета: якщо необхідно виконати велику кількість одноманітних вправ, учитель вводить їх до складу ігрової оболонки, у якій ці дії виконуються для досягнення ігрової мети.

Проблемний діалог( евристична бесіда).

Ділова гра «Компетентність»:учасники – конкуренти (дві групи учнів складають для суперників запитання з теми); наймачі (група учнів, яка визначає переможця); арбітр (зазвичай, учитель, вирішує спірні питання).

Гра «НДЛ» - науково-дослідницька лабораторія (замовники, винахідники або дослідники, приймальна комісія).

Зразкова відповідь: учитель (або учень) надає свій приклад відповіді або виконання завдання.

«Руки геть!» – спеціальний знак заборони ставиться на стіл або вивішується на дошку.

Чітка команда – учитель відпрацьовує з учнями декілька чітких команд (Вільна парта! Роботу закінчено! Увага! Невербальні команди).

Листок захисту – кожен учень може вписати своє прізвище і бути впевненим, що його сьогодні не спитають. Учитель підшиває ці листи.

Відтягнута реакція: учитель привчає учнів до паузи між питанням та відповіддю (не вигукувати з місця)

Вибірковий контроль: перевіряти роботи учнів вибірково.

Релейна контрольна робота: контрольна робота проводиться за текстами задач, розв’язаних раніше.

Бліц-контрольна: контроль у високому темпі, щоб виявити, наскільки прості учбові навички, якими зобов’язані оволодіти учні для подальшого успішного навчання.

Фактологічний диктант: диктант проводиться по базовим питанням у швидкому темпі.

Програмоване опитування: учень вибирає одну вірну відповідь з декількох запропонованих.

Тихе опитування: бесіда з одним чи декількома учнями напівпошепки (клас у цей час зайнятий іншою роботою).

Опитування ланцюжком:учні змагаються, виконуючи по черзі дії відповідно певному правилу, коли наступна дія залежить від попередньої; розповідь одного учня припиняється на будь-якому місці і передається іншому жестом учителя .

Роль «психолог», «охоронець часу», «Фома невіруючий», «спонсор знань», «адвокат» та інші.

«Мордочки»: учні сигналізують про свій емоційний стан за допомогою карток із стилізованими малюнками.

«Резюме»: учні письмово відповідають на серію питань, які відображують їх відношення до уроку, навчального предмету, вчителя, до своєї праці.

«Допоможіть мені!» - зошит на столі вчителя, у якому кожен може зробити свій запис:задати питання, звернутися з проханням тощо.

 Вихід за межі: учитель виходить за межі підручника, свого предмету.

Порівняйте позиції: учитель сам обирає позицію оцінюваного.

Радьтеся: з будь-яких складних питань, проблем у взаєминах учитель радиться з дітьми.

Оцінка – не тільки бали. (Рейтингове оцінювання. Кредит довіри. Своя валюта. Останнє слово.)

Рівні та види домашнього завдання

Три рівні домашнього завдання: І рівень – обов’язковий мінімум (під силу всім учням); ІІ рівень – тренувальний (для учнів, які бажають добре знати предмет); ІІІ рівень – творче завдання.

Завдання масивом: задається великий масив задач в межах великої теми або для можливості самостійного вибору учнями.

Особливе завдання: талановиті учні отримують право на виконання особливо складного завдання, учитель всіляко підкреслює свою повагу до зваженого рішення учня скористатися чи ні цим правом.

Творчість працює на майбутнє: виконуючи д/з, учні розробляють дидактичні матеріали.

Прийоми подачі д/з

Незвичайна звичайність: д/з незвичайним способом (пошта, лотерея тощо).

Ідеальне завдання: учитель пропонує учням виконати вдома роботу за їх власним вибором і розумінням.

Кожному – своя ділянка: кожний учень отримує свій варіант.

Повідомлення з ускладненням: учень отримує картку, на якій записано декілька слів, афоризм тощо, які він повинен включити у доповідь.